Кілька графіків про стагнацію рівня життя у США і занепад середнього класу за останні 50 років. Які показують чому некоректно оцінювати якість зростання економіки тільки за динамікою ВВП.
Графік ВВП на душу населення у постійних доларах, тобто з врахуванням інфляції. Основний показник який використовується для оцінки успішності економічної політики урядів і який є драйвером фондових ринків. З ним все в порядку, з початку 1960-х зростання у 3 рази.
Далі – показники, ближчі до реального житття і про які менше говорять.
Реальні доходи
Виявляється що незважаючи на 3-разове зростання ВВП на душу, купівельна спроможність годинної оплати майже не виросла з 1960-х років. І у середині 2010-х була на рівні кінця 1960-х
У більш широкому часовому діапазоні. Productivity – це фактично ВВП на душу, Hourly compensation – годинні зарплати/доходи. На початку 1970-х років залежність між ними зникла.
Отже, купівельна спроможність не росте вже 50 років. Але для різних категорій товарів і послуг динаміка різна.
Якщо взяти інтервал 1997-2017 років (незважачи на кризу 2008, відносно благополучний в цілому) то набагато більш доступними стали ті категорії, виробництво яких було перенесене у третій світ (електроніка, промтовари) або пов’язані з розвитком технологій (зв’язок). Менш доступними стали медицина і освіта, тобто ті сфери які оплачуються переважно у кредит або через страховку і ціни на які мають тенденцію рости паралельно зниженню банківських ставок.
Cередня вартість нерухомості тут середняк за зростанням цін, але це середнє по лікарні. У великих містах і їх передмістях вона стала менш доступною, у глибинці більш доступною.
Економічна поляризація
Тільки 10% населення мали зростання доходів на рівні зростання реального ВВП або вище. У найбагатших 0.01% доходи зростали у 4 рази швидше зростання реального ВВП, у найбідніших 50% – у 5 разів повільніше
Динаміка частки національного доходу 1% найбагатших домогосподарств і 50% найбідніших
Економічний стан різних поколінь
На міленіалів припадає удвічі нижча частка національного багатства ніж у покоління Х, коли вони були у тому ж віці. Покоління Х так само у 2 рази відстає від бумерів.
За 50 років трохи виросли реальні доходи тільки у молоді з повною вищою освітою. У людей з неповною або без вищої освіти доходи нижче ніж у 1968 році.
Медіанний вік покупців житла виріс з 31-32 років на початку 1980 р. до 46-47 років
І очікуваний наслідок
І три графіка причин (більш-менш очевидних) зростання нерівності і зменшення середнього класу:
1. Аутсорсинг виробництва. У 1950-1960х США була фабрикою світу, як зараз Китай. А з 1970-х почалося поступове виведення промисловості (а з нею і “middle class jobs”) у Азію. На графіку – динаміка торгівельного балансу.
2. Еміграція. До середини 1960-х у США існували жорсткі обмеження на еміграцію. Вони були зняті у 1965 р. і з того часу почався швидкий притік дешевої робочої сили. Збільшення пропозиції = зменшення вартості
3. Зниження податків для найбагатших. У це важко повірити але у 1950х і на початку 1960-х податкова ставка на найвищі рівні доходів досягала 90%.
Взагалі інформація дуже цікава. Дуже дуже цікава. Дякую.
А де ви взяли всі ці дані?
Феодалізм відновлюється. Просто в інший спосіб. Тепер вже недостатньо бандитам взяти меч в руки і завоювати собі території з рабами. Тепер це роблять через хабарі, обман та офшори. Або ж через інші методи.
І так в усьому світі. Зря в 12 ст. в Італії дрібні буржуази почали боротися з феодалізмом. Феодалізм, як видно, природній стан речей в Всесвіті.